Info

Спільний перегляд польської та української анімації 1950-80-х років. Актуальну добірку українських фільмів з центру Олександра Довженка у Києві підготувала Лера Полянскова. Циклічні покази в години відкриття виставки.

Swobodne, wspólne oglądanie polskiej i ukraińskiej animacji z lat 1950-80. Aktualny wybór filmów ukraińskich z archiwum Centrum Aleksandra Dowżenki w Kijowie przygotowała Lera Polianskova, projekcje w pętli w godzinach otwarcia wystawy.

Кит і Кіт / Wieloryb i kot
Ірина Гурвич / Iryna Hurvych, 8:55, 1969

Миша і кошеня / Myszka i kotek
Владислав Негребецкі / Władysław Nehrebecki, 8:31, 1958
Otwórz w nowym oknie

Де ти, мій кінь? / Gdzie jesteś mój koniku?
Єфрем Пружанський / Yefrem Pruzhanskiy, 9:47, 1988
Otwórz w nowym oknie

Маленький вестерн / Mały western
Вітольд Ґєрш / Witold Giersz, 5:25, 1960
Otwórz w nowym oknie

Пригода в смугах / Przygoda w paski
Аліна Малішевска / Alina Maliszewska, 11:00, 1960
Otwórz w nowym oknie

Як Петрик П’яточкін слоників рахував / Jak Piotruś Piatoczkin liczył słonie
Олександр Вікен / Oleksandr Viken, 9:09, 1984

Ґудзик / Guzik
Тереса Баджян / Teresa Badzian, 7:30, 1964
Otwórz w nowym oknie

Лера Полянскова / Lera Polianskova

Лера Полянскова / Lera Polianskova
Авторка добірки української анімації
autorka wyboru ukraińskiej animacji

Повідомлення / Przesłanie

—wersja polska niżej—

На другому тижні війни, у стрічці новин — цього місяця новини замінили усе — я побачила пост художника Олексія Сая з питанням: «коли ви востаннє наспівували щось собі під ніс?». Я знала, що не наспівувала вже вічність. Вічність не наспівувала. Не читала. Не плакала. Не дивилася відео. Ця війна витіснила мене з мого побуту, мого життя, мого тіла, я стала хворіти війною.

Заплакати я змогла тільки 17 березня, уранці, від щастя — це були новини з Маріуполя «Бомбосховище витримало. Завали почали розбирати, люди виходять живі!». Спочатку я плакала, потім сміялася, потім почалися буденні справи, в який момент я зрозуміла, що мугикаю пісеньку з мультфільму і зрозуміла, що почала одужувати.

Зазвичай культура сприймається бонусом — сходити у кіно, послухати концерт, подивитися виставку — приємне доповнення до повсякдення. У кризові часи — культура стає захистом, притулком. Бомбосховище у приміщенні театру, концерт скрипальки, також у бомбосховищі — те що зберігає тіло та втішає серце.

Тому так важливо, саме зараз, повертатися до цього прихистку, дізнаватися нове про нього. Анімаційні образи, сюжети знайомі з дитинства — це дім, що завжди з нами і який можна передати своїм дітям. Мультфільми ще небачені, але впізнавані — оскільки мова дитинства є універсальною мовою — можливість будь-де, відчути себе як в дома й нагадування, що життя триває.

Лера Полянскова родом з Харкова. Художниця, кураторка та організаторка, що працює у сфері медіа та звукового мистецтва. У 2018 році вона провела півроку в художній резиденції в арт-центрі WRO. Разом з Максом Роботовим створює художній колектив SVITER. Зараз Лера живе і працює в Києві, звідки, особливо для нашої української та польської аудиторії, в останні тижні підготувала добірку української анімації.

—pl—

W drugim tygodniu wojny, na moim newsfeedzie – w tym miesiącu newsy zastąpiły wszystko – zobaczyłam post artysty Oleksija Saja z pytaniem: „Kiedy ostatnio coś sobie nuciliście pod nosem?”. Uświadomiłam sobie, że nie śpiewałam przez całą wieczność. Przez wieczność nie śpiewałam. Nie czytałam. Nie płakałam. Nie oglądałam żadnych filmów. Ta wojna zmusiła mnie do porzucenia codzienności, mojego życia, mojego ciała. Zachorowałam na wojnę.

Zapłakać udało mi się dopiero 17 marca, rano, ale ze szczęścia, kiedy nadeszły wieści z Mariupola: „Schron przeciwbombowy wytrzymał. Blokada została rozebrana, ludzie wyszli żywi!”. Na początku płakałam, potem się śmiałam, a potem zaczęły się moje codzienne sprawy. W pewnym momencie zauważyłam, że śpiewam sobie pod nosem piosenkę z kreskówki i zdałam sobie sprawę, że zaczęłam zdrowieć.

Kultura jest zazwyczaj postrzegana jako bonus – chodzenie do kina, na koncert czy wystawy sztuki – jest miłym uzupełnieniem codziennego życia. W czasach kryzysu kultura staje się jednak ochroną, dosłownym schronieniem. Schron przeciwbombowy w teatrze, koncert skrzypcowy, także w schronie – chronią ciało i przynoszą ukojenie sercu.

Dlatego tak ważne jest teraz, żeby wrócić do tego schroniska, dowiedzieć się o nim nowych rzeczy. Filmy animowane, motywy znane z dzieciństwa, są jak dom, który jest zawsze z nami i który możemy przekazać naszym dzieciom. Bajki, jeszcze nieobejrzane, a już rozpoznawalne, bo język dzieciństwa jest uniwersalny, pozwalają poczuć się w każdym miejscu jak w domu, przypominając, że życie jednak toczy się dalej.

Lera Polianskova, pochodzi z Charkowa. Jest artystką, kuratorką i organizatorką działającą w obszarze sztuki mediów i dźwięku. W 2018 roku przez pół roku przebywała na rezydencji artystycznej w Centrum Sztuki WRO. Wspólnie z Maksem Robotowem tworzy grupę artystyczną SVITER. Lera obecnie mieszka i pracuje w Kijowie, skąd, specjalnie dla naszej ukraińskiej i polskiej publiczności, w ostatnich tygodniach przygotowała wybór ukraińskich animacji.

Олена Гончарук / Olena Goncharuk

Олена Гончарук / Olena Goncharuk
генерального директора Національного центру Олександра Довженка у Києві
dyrektorka generalna Narodowego Centrum Aleksandra Dowżenki w Kijowie

—wersja polska niżej—

Кілька років тому ми зустрілися з Петром Краєвським і колегами з WRO в Києві, в Центрі Довженка, говорили про наші інститути і можливі проекти. Ніхто й уявити собі не міг, що перша співпраця відбудеться у воєнний час.

По-перше, я хочу подякувати вам. Усі українці дуже вдячні польському народу за вашу підтримку на різних рівнях – матеріальну, професійну, дипломатичну, гуманітарну. Я сподіваюся, що ми будемо такими ж справжніми сусідами, як і ви. І коли – небудь ми створимо спільний мистецький проект.

Навіть у цих несамовитих умовах команда Центру Довженка знаходить способи реалізувати нашу місію, як установа досліджень і збереження спадщини – підтримувати постійний зв’язок з кінематографічною пам’яттю і наближати людей до українського мистецтва, де б вони не знаходилися. Це наш внесок в українську боротьбу за ідентичність і суверенітет, за право залишатися гуманними і цивілізованими.

Це так чудово, що мультфільми від UkrAnimaFilm демонструються у WRO! Хороший спосіб познайомити польську аудиторію з українською класичною анімацією, а також передати найтепліші побажання українцям у вигнанні.

Олена Гончарук виконує обов’язки генерального директора Національного центру Олександра Довженка у Києві. Довженко-Центр є найбільший кіноархів України, в якому зберігається більше 9000 найменувань художніх, документальних, анімаційних українських та закордонних фільмів та тисячі архівних документів з історії українського кіно.

—pl—

Kilka lat temu spotkaliśmy się w Kijowie z Piotrem Krajewskim, koleżankami i kolegami z WRO, u nas, w Centrum Dowżenki, rozmawiając o naszych instytucjach i możliwych wspólnych projektach. Nikt z nas nie mógł przypuszczać, że nasza pierwsza współpraca przydarzy się w czasie wojny.

Po pierwsze, chcę podziękować. Wszyscy Ukraińcy są bardzo wdzięczni Polakom za wsparcie na różnych poziomach – materialnym, zawodowym, dyplomatycznym, humanitarnym. Mam nadzieję, że i my będziemy dla Was prawdziwymi sąsiadami, tak jak teraz wy. A pewnego dnia zrealizujemy wspólny projekt artystyczny.

Nawet w tych bolesnych okolicznościach zespół Centrum Dowżenki znajduje sposoby realizacji naszej misji jako instytucji badawczej, zachowującej dziedzictwo, misji utrzymania stałej więzi z naszą pamięcią kinematograficzną i przybliżania ukraińskiej sztuki filmowej, wszystkim ludziom, niezależnie od tego, gdzie akurat się znajdują. To nasz wkład w ukraińską walkę o tożsamość i suwerenność, o prawo do bycia cywilizowanymi ludźmi.

To takie wspaniałe, że znajdujące się w naszym archiwum kreskówki z wytwórni UkrAnimaFilm są teraz pokazywane w Centrum Sztuki WRO! To dobry sposób, aby polskiej publiczności zaprezentować klasyczną ukraińską animację, a przebywającym we Wrocławiu uchodźcom z Ukrainy przekazać najserdeczniejsze pozdrowienia.

Olena Goncharuk pełni funkcję dyrektorki generalnej Narodowego Centrum Aleksandra Dowżenki w Kijowie. Centrum Dowżenki jest największym archiwum filmowym na Ukrainie, zawierającym ponad 9000 ukraińskich i zagranicznych filmów fabularnych, dokumentalnych i animowanych oraz tysiące dokumentów archiwalnych dotyczących historii ukraińskiego kina.